ПЕСНЯ ЗАПОРОЖЦЕВ
о выселении в Турцию по уничтожении Сечи.
Ой из 1768 года
Пише, пише
Восточна цариця
З Петербурга-города...
А на решти Сич поруйновала,
Степы, поля
И клейноды запорожськи
Москалеви отдала.
Ой устань, Харьку,
Да устань, батьку,
Из того свиту!
Ой пидем у столицю,
Будемо просити царицю;
Ой чи не верне нам
Степи, поля
И вси клейноды наши.
Не на то я, славни запорожци,
Сич розруйновала,
Щоб назад вам
Степи, поля и клейноды вертала.
Ой великий свит, мати Катерина!
Ой щож ти зробила?
На що уси степи и клейноды
Москалеви доручила? [555]
Ой ходим, братця,
Турка просити,
Чи не даст нам земли
Вика дожити.
Ой дав нам турчин землю
От Днистра до Богу,
А гряницею дав нам
По Бендерськую дорогу.
Ой будемо жити
Та Бога хвалити,
И до ляха в гости
Все таки ходити.
Текст воспроизведен по изданию: Песня запорожцев о выселении в Турцию по уничтожении Сечи // Киевская старина, № 6. 1882
© текст
- Ба-ский Г. 1882
© сетевая версия - Тhietmar. 2010
© OCR - Хименко В.
2010
© Киевская
старина. 1882