ПЕСНЯ ЗАПОРОЖЦЕВ

о выселении в Турцию по уничтожении Сечи.

Ой из 1768 года
Пише, пише
Восточна цариця
З Петербурга-города...
    А на решти Сич поруйновала,
    Степы, поля
    И клейноды запорожськи
    Москалеви отдала.
Ой устань, Харьку,
Да устань, батьку,
Из того свиту!
Ой пидем у столицю,
    Будемо просити царицю;
    Ой чи не верне нам
    Степи, поля
    И вси клейноды наши.
Не на то я, славни запорожци,
Сич розруйновала,
Щоб назад вам
Степи, поля и клейноды вертала.
    Ой великий свит, мати Катерина!
    Ой щож ти зробила?
    На що уси степи и клейноды
    Москалеви доручила? [555]
Ой ходим, братця,
Турка просити,
Чи не даст нам земли
Вика дожити.
    Ой дав нам турчин землю
    От Днистра до Богу,
    А гряницею дав нам
    По Бендерськую дорогу.
Ой будемо жити
Та Бога хвалити,
И до ляха в гости
Все таки ходити.

Текст воспроизведен по изданию: Песня запорожцев о выселении в Турцию по уничтожении Сечи // Киевская старина, № 6. 1882

© текст - Ба-ский Г. 1882
© сетевая версия - Тhietmar. 2010
© OCR - Хименко В. 2010
© Киевская старина. 1882